Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/84

Люцифер.
Заповідай науку цю нащадкам,
Вона від сили мук спасе їх.

Каін.
 Дух!
Ти згорда мовиш; а й над тебе, гордий,
Є вищий.

Люцифер.
 Ні! Клянуся із собою, де
Панує він, і прірвою, і виром
Світів, життя, де вдвох пануєм, — ні!
Він переміг, але не вищий він.
Усі йому вклонились — лиш не я.
Борюсь я проти нього, як боровся
На вишніх Небесах… за цілу Вічність,
За царства тіней глибину бездонну,
За про́стору безмежного держави,
За нескінченну далечінь віків,
За все, за все поспорю! Світ за світ,
І за зорю — зоря, за всесвіт — всесвіт
Дрижатимуть, аж поки не скінчиться
Великий спір, якщо скінчиться він,
Якщо вгамується чи він, чи я!
А що вгамує нашу невмиручість,
Взаємну, незамирену ненависть?
Він переміг, подоланого зве
Злом; а яке дарує Благо він?
Будь переможець я, його діла
Вважалися б єдиним злом. А ви,
Новітні смертні, він які дари
Підніс вам у дрібному світі вашім?

Каін.
Замало; й деякі — гіркі.

Люцифер.
 Назад,
На землю знову, спробуй до кінця
Його дари небесні вам і вашим.
Зло і добро — добро і зло по суті,
Той, хто дає, не робить їх такими.

6. Трагедії

81