Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/64

Люцифер.
 Це вірно:
Прокляття батька та твоє — взаємні…
А діти й брат твій?

Каін.
 Ділять хай вони
Його зі мною — братом, батьком їх!
Всю спадщину мою віддам я їм!
О ви, похмурі неосяжні царства
Гігантських постатей і плинних тіней,
То вповні видних, то ледь-ледь помітних,
Але могутніх і смутних… Які ви —
Живі, жили колись?

Люцифер.
 І те, і те.

Каін.
То що є Смерть?

Люцифер.
 Що? Не казав творець,
Що друге це життя?

Каін.
 Донині він
Казав лише, що всі помруть.

Люцифер.
 Либонь,
Одного дня розкриє він цю тайну.

Каін.
Щасливий день!

Люцифер.
 Щасливий! Він розкриє,
У муках невимовних, що прикуті
До мук довічних незліченні хмари
Ще ненароджених безчулих атомів.
Для цього тільки душу їм дадуть!

61