Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/61

Люцифер.
Так, чи істоти вищі.

Каін.
 Змії — теж?

Люцифер.
Де люди, там і змії. Чи лише
Двоногим жить рептиллям?

Каін.
 Зорі — далі!
Куди ми летимо?

Люцифер.
 У світ примар,
Тіней створінь прийдешніх і померлих.

Каін.
Темніш, темніше все… Світила зникли!

Люцифер.
Та бачиш ти.

Каін.
 Яке жахливе світло!
Ні місяця… ні сонця… ні зірок…
Сама блакитна та багрова ніч
У моторошні сутінки вгорнулась…
Та бачу темні купи; не подібні
До тих світів, що, сяйвом оповиті,
Здавались тоді живими навіть,
Коли темнішали; там бачив я
Глибокі доли, величезні гори.
Там іскри сяли, розлягались там
Простори плинні, променисті кола
Оточували, місяці пливли
Довкола, мов прекрасні землі… Тут
Все темне й моторошне.

Люцифер.
 Та виразне.
Ти смерть узріти прагнеш, чи померлих?

58