Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/48

Люцифер.
Але твій бог — один; а він — щасливий,
Самотній та благий?

Ада.
 Ні, це не так.
Він з ангелами й смертними радіє.
І сіє щастя, і щасливий сам.
Хіба не в ощасливлюванні — щастя?

Люцифер.
Спитай у вигнаного з Раю батька,
Чи в первістка його, чи в свого серця —
Воно не мирне.

Ада.
 Горе! ні! А ти —
Ти з неба?

Люцифер.
 Якщо ні, то запитай,
Звідкіль походить це всесвітнє щастя
(Як ти це звеш), — спитай у всеблагого
Творця життя й живих істот; його
Це таїна, він береже її.
Ми мусимо терпіти. Дехто з нас
Не кориться. І серафими твердять,
Що все дарма. Та спробувати варт,
Бо кращого не діждемо!… У духа
Є мудрість, що до правої мети
Скеровує. Отак у тьмяну синь
Звертаєте ви, юні смертні, зір
До променя ранкової зорі.

Ада.
Прекрасна та зоря; я за красу
Люблю її.

Люцифер.
 Боготвориш?

Ада.
 Наш батько
Боготворить лише незриме.

45