Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/47

Я мушу бути батьком цих істот.
Твоя краса й любов — моя відрада,
Хвилини захвату й години мирні,
Усе, що любимо в собі та в дітях, —
Веде лиш пас та їх крізь безліч літ
Гріха та болю, крізь життя коротке,
Але гірке… Скороминуща втіха,
І Смерть — незнана. Дерево знання,
Здасться, обдурило нас. Якщо
Батьки грішили, то повинні знати
Принаймні все — і таємницю смерті.
Що їм відомо? — що вони нещасні.
Невже потрібні змії та плоди,
Щоб знати це?

Ада.
 Я не нещасна, Каін.
Якби ти був щасливий…

Каін.
 Будь одна
Щаслива. Я не потребую щастя,
Яке ганьбить мене й мій рід.

Ада.
 Одна
Щаслива буть не можу і не хочу.
Я з рідними щаслива, попри смерть;
Її не знаю й не боюсь, хоча
Жахливою вона здається тінню,
Як кажуть нам.

Люцифер.
 Ти не могла б одна
Щаслива бути?

Ада.
 Боже мій! Одна!
Один ні щастя, ні добра не знає.
Свою самотність я за гріх вважаю,
Коли не думаю, що незабаром
Побачу я братів, дітей, батьків.

44