Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/37

Каїн.
Не знав про це, хоч так гадав, відколи
Почув про Смерть: не знаю, що́ вона,
Та начебто страшна. Шукав її
У величезній порожнечі ночі;
І, помічавши велетенські тіні
У присмерку едемських мурів,
де Палають херувимові мечі, —
Чекав: іде вона. Боявся я
І прагнув водночас пізнати, що́
Всіх нас лякає. Та не йшла вона,
І втомленим я зором залишав
Наш рідний, заборонений нам Рай,
І очі я підводив у блакить
До зір прекрасних: чи й вони помруть?

Люцифер.
Либонь… але переживуть вони
Тебе, і всіх твоїх.

Каін.
 Цьому я радий:
Не хочу, щоб вони померли, милі.
Та що є Смерть? Боюсь — вона жахлива,
А чим — не знаю. Грішним і безгрішним,
Проголосили нам її як зло.
Та в чому — зло?

Люцифер.
 У землю повернутись.

Каін.
Та знатиму я це?

Люцифер.
 Не знаю Смерті
Й не можу відповісти.

Каін.
 У землі
Лежати мирно — це не зло. Якби
Я завжди прахом був!

34