Сторінка:Байрон Д. Трагедії (1939).pdf/27

Я не побачу, як моя дитина
За муром Ра́ю в ті впаде тенета,
Що і в Раю́ батьків її згубили.
Задовольнися тим, що є. Коли б
Ми так робили, був би ти спокійний.

Адам.
Ми помолились, а тепер ходімо
Всяк до своєї праці — не важкої,
Хоч і корисної, — земля бо юна
Плоди дарує щедро.

Єва.
 Сину мій,
Глянь — батько твій бадьорий і смиренний;
Роби, як він.

Виходять Адам і Єва.

Зілла.
 Не хочеш ти, мій брате?

Авель.
Чому чоло ти завжди хмуриш? Цим
Нічого не здобудеш, лиш накличеш
Гнів Вічного.

Ада.
 Улюблений мій Каін,
Ти і на мене злий?

Каін.
 Ні, Ада, ні!
На самоті я хочу перебути.
На серці тяжко, Авель: це мине.
Іди вперед — і я прийду невдовзі.
Ви, сестри, не баріться. Я не можу
Нечемністю зустріти вашу ніжність:
Я згодом теж піду.

Ада.
 А якщо ні,
Прийду я за тобою.

24