med»), написаній пізніше, Байрон поєднав ці два жанри. Філософська, метафізична проблема протиріччя між зовнішністю та духовною індивідуальністю розв'язуються тут на тлі історичної епопеї сплюндрування Рима військом міжнародного авантюрника Шарля Бурбона в 1527 році.
Сюжет трагедії навіяний, у першу чергу, «Фаустом» Гете, а також італійськими легендами про людину, що продала душу чортові. Доля цього твору була нещаслива. Він написаний у надзвичайно важкий в особистому житті Байрона період — зразу після смерті його улюбленої дочки Аллегри. Вразливого поета переслідували у ті часи також побоювання, що вороги можуть обвинуватити його в якомусь несвідомому плагіаті, в літературній крадіжці. Коли поет прочитав дві закінчені дії «Потвори перетвореної» своєму другові Шеллі, той вказав йому на схожість трагедії з «Фаустом» і зазначив, що один із рядків скидається на цитату з творів ненависного обом поетам реакціонера Соуті. Байрон негайно кинув рукопис у вогонь. Проте, збереглась друга копія трагедії, яка опублікована була (в незакінченому вигляді) лише через два роки. Ця річ більшістю критиків незаслужено вважаються тільки за невдале наслідування «Фауста». Але сам Гете був іншої думки. Визнаючи, що Цезар цієї трагедії є духовним сином Мефістофеля він у розмовах з Еккерманом рішуче заявляв, що «Потвора перетворена» — не імітація, а «нова, оригінальна, цікава, свіжа й натхненна річ». Ми можемо тільки приєднатися до думки великого поета.
У жовтні 1822 року в Вероні збираються конгрес «Священного союзу» — спілки європейських монархів для придушення революційного руху. Байрон зустрічає конгрес громовою сатирою «Бронзовий вік», де плямує нікчемних і кровожерних володарів Європи, де знов і знов закликає до боротьби проти тиранії. У липні 1823 року поет відпливає в Грецію, щоб безпосередньо із зброєю в руках боротись за визволення її народу. Там, у багнистому містечку Місолонгі, він умирає 19 квітня 1824 року. Поета ховають як солдата.
Звичайно, революціонером у нашому розумінні цього слова Байрона назвати не можна. Він закликав до боротьби проти деспотизму, він словом і зброєю брав участь у цій боротьбі; проте позитивні його ідеали надзвичайно невиразні. Бунтар-одинак, він знав,
10