Цю сторінку схвалено
квіток, людий. І ліс, і поле, і село, і небо, усе довкола українське. І мова, якою орудують отсі звіринні та ростинні розмовники, щиро-народня, українська мова. І думки та науки, які вони висказують — це думки й науки потрібні не-кому другому, а нам, думки про правду, про любов, про чесне життя, про те, щоб одні другим не творили кривди, щоб не було між нами ні ненажерливих вовків, ні кудлатих медведів, ні соломяних дідів, а щоб були добрі й мудрі люди.
Тепер не пугалом добру навчать
Нам треба иншого бажать,
Живого слова правди і просвіти
Тому то байки Глібова не постарілися досі, й мабуть не постараються ніколи.
