Цю сторінку схвалено
Відкіль це взявся неборак?
Чому-ж йому ніхто не вкаже?
Та це вже, справді, сором, глум!“
— „Цить, язикатий!“ дядько каже:
„Бо то-ж мій кум“…
Вівці та Собаки.
Один заможний господар
Надумався вовків злякати.
„Що́ — каже — той вівчар —
Собак дві сотні назбірати!“
Здаєть-ся б і гаразд було;
Вовки полохать перестали, —
Так друге лихо підросло:
Свої Собаки шкодить стали.
Аж жаль бере, як розказать:
З Овечок перше вовну драли,
А далі мняса забажали,
Та й ну що-дня Овець качать.
До осени звели отару…
Зосталось може з пару,
Та й тих упорали під темну ніч.
Щоб більше не кортіло.
На це коротка річ:
Дурний порядок — дурне й діло.
Вовк і Лисиця.
Лисиця десь мнясця дістала.
Тихесенько прибігла під стіжок —
