Цю сторінку схвалено
Ні те, ні се:
Хоч десять раз пересідайте,
Немає хисту — от і все“.
Почув я раз — старі сміялись люде,
Що квач притикою не буде;
Причина не велика:
Якая-ж із квача притика,
Коли він квач?“
Півень і Перлинка.
Під тином Півень, біля хати,
Знічевя смітник розгрібав
І квокчучи там дещицю клював, —
Наїдку не було, а так — аби клювати.
У сміттячку углядів якось він
Блескучу, кругленьку Перлинку,
І дорогу таку новинку
Узяв та й викинув під тин.
„Не хочу я таких дурних новинок“,
Промовив він: „на-що́ здалась вона?
За жменю цих цяцькованих Перлинок
Не дав-би я і зернятка пшона, —
Нехай дурний індик ковтає“.
Так недотепа-неборак
Ганьбує те, чого не знає,
І думає, що добре так.
