Сторінка:Байки Леонида Глібова (Ляйпціґ, 1918).pdf/46

 Сказати в добрий час:
 Бенкет, весілля, вечерниці —
 Покличуть всюди нас.
 Нехай гуляють добрі люде
 В своїй веселій стороні;
 Їм хороше́ і нам кори́стно буде…
 Чи добре я кажу, чи може ні?“
 — „Так! добре! будемо музичить!“
 Ревнув Ведмідь: „розумна голова,
 Не гріх і розуму позичить…
 Робота гуртова“.
І стали на тому: щоб слова не зміняти,
 Не гаючись, це діло розпочати.
 Днів через три вони в тому-ж гаю
 Справдили вигадку свою.
 Роздобули́ баса́, цимбали,
 І скрипочка і бубон є;
 Прехорошенько посідали,
Та як ушкварили — ой, лишенко моє!
 Хто в ліс, мовляли, хто по дро́ва,
 Аж на ввесь гай луна гуде!
Ведмедів бас реве, неначе та корова
 Із череди до-дому йде:
 Цап на цимбалах паличка́ми
 І брязкотить і дзенькотить,
Трусне борідкою, або хитне рогами,
 Мекече, бурмотить;
 Між ними грає, не вгаває,
 На скрипку Ма́лпенко Мартин,
Кувікає, пищить, як іноді буває —
 Залізе порося у тин;
 Осел силкується під кльоном,