І службу відбула.
За те чумацький віз оріхів наділили;
Хоч слово панове справдили, —
Аж любо глянути: оріх в оріх,
Цілісінькую-б зіму, дякуючи, їсти, —
Та тілько що́-ж? дивись на них:
Дали тоді, як нічим гризти.
Є приказка весела: їж,
Коли роток ще свіж,
А то, як прийде час, зовяне,
Тоді ніщо вже не загляне.
Жили у гущині глибокого байра́ка
Страшенний Лев, всесвітній Лис,
Бурлака-Вовк і наш Сірко-собака,
Що́ із села помандрував у ліс.
І розбишакою зробився, —
З людьми, чи що, не вжився.
Побратались вони, щоб по-сусідський жить,
Ніко́ли шкоди не чинить;
Умовились гуртом робити
Облаву потайну
І хто добуде що — все на́рівно ділити;
Лев був за старшину.
Улучив Лис годиноньку щасливу,
У верболозі притаївсь
І якось там козу дурну і полохливу
Піймати умудривсь.
