Цю сторінку схвалено
Н а у к а.
З діри, у перше, вийшло миша в світ,
Дивиться: тихеньке, гарненьке сідить
Щось, а друге — страшне, та крилате,
Чорвоне на лиці, пірясте и лабате…
Миша злякалось,
До діри сховалось,
Тай каже до мати:
„Мабуть той крилатий,
Ворог наш страшний?…
А той тихенький —
Такий гарненький,
Чи не друг то мій?…“
— Омиливсь ти сину.
Добру когутину
Ворогом взиваєш,
Про кота не дбаєш,
А то, сину — кіт!
Хоть тихо сідить,
Не вір ёму сину!
Не бійся страшного когута,
А стережись тихенького кота.
Порохно.
Порохно у ночи світлом величалось,
А взійшло сонце. Засьвітило —
Пишне порохно стемніло
Й куском непотрібним дерева осталось.
