Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/40

Цю сторінку схвалено
Н а у к а.
 

 

З діри, у перше, вийшло миша в світ,
Дивиться: тихеньке, гарненьке сідить
Щось, а друге — страшне, та крилате,
Чорвоне на лиці, пірясте и лабате…
 Миша злякалось,
 До діри сховалось,
 Тай каже до мати:
 „Мабуть той крилатий,
 Ворог наш страшний?…
 А той тихенький —
 Такий гарненький,
 Чи не друг то мій?…“
 — Омиливсь ти сину.
 Добру когутину
 Ворогом взиваєш,
 Про кота не дбаєш,
 А то, сину — кіт!
 Хоть тихо сідить,
 Не вір ёму сину!
Не бійся страшного когута,
А стережись тихенького кота.


Порохно.
 

 

Порохно у ночи світлом величалось,
 А взійшло сонце. Засьвітило —
 Пишне порохно стемніло
Й куском непотрібним дерева осталось.