Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/39

Цю сторінку схвалено

Що за біда? „Ми зле сіли…
Сядьмо так.“ Місця змінили,
А концерту все нема!
Довго вони міркували,
То вставали, то сідали,
Як слід ноти оглядали,
Инструменти підправляли,
А заграть — ніраз!
Тут ім встрівся чоловік,
Що немалий прожив вік, —
Старий то був дід.
Каже ім: „Хоть ви сідайте,
Хоть всі струни повривайте
Музиками буть вам годі!
Ви не взялися до свого.
От же вам и з діла сёго
Не буде нічого.

Пес на сіні.

На сіні пес лежав.
Корова істи хтіла
Дарма лиш пса просила —
Пес сіна ій не дав:
„Не зъім ёго сам,
И тобі не дам.“

Такі, як той пес, и люде бувають;
За то-ж, наче пси, марне пропадають.