Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/28

Цю сторінку схвалено
Курка и Дороге каміня.
 

 

У смітю, на подвірю,
Найшла курка зо дві міри
 Дорогих камінів.
„Пощо воно мені — каже —
Лискуче каміня враже? —
 Воліла-б я просо.“


Два коні.
 

 

Осідланий кінь сміявся з степового.
„Нема на тобі — каже — сідла золотого,
 Ні стальних підків…“
На те степовий
Ёму відповів:
— Мене не жалій!
Хоть у богацтві — ти в неволі,
А я хоть голий, та на волі.


Ріка и річки.
 

 

Велика ріка сміялась з малих —
Які бач маленькі! А про те забула,
Що и сама доти невеличков була,
Доки не забрала водиці и з іх.