Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/27

Цю сторінку схвалено
Заяць и Черепаха.
 

 

До мети, у двох, біжать пустились:
 Заяць прудкий и черепаха.
Либонь з собою заложились —
 В закладі свідчила Комаха.
 Метою був лісок сусідний.
С куми зайчик став сміяться.
„Що тобі зомнов рівняться?“
 Та я, лише схочу —
 Духом в лісок скочу.
Ха, ха, ха! як лізе, ледві з місця зійде!
Вона и до завтрю и к лісу не дійде.
Засну я крихітку, ще вспію догнати!“
Лізе черепаха, заяць пішов спати.
 Спить зайчик — не чує,
 Черепаха вандрує…
Трохи згодом пробудився —
 Черепахи вже невидко!
 Тут зайчисько схопивсь швидко,
Навздогін іі пустився…
Прибіг — в лісі черепаха…
И сміється з ёго: „ха! ха!“
 И кепкує и смішкує
 „От так тобі, дурню, так!“
 Плаче заяць неборак.
 И заклад він свій програв,
 Ще й посьміхом других став.