Цю сторінку схвалено
Щоб зле було — сказать трудно,
А все таки слухать нудно,
Так тобі… що хоч, а спиться —
Ёму-б, в півня ще повчиться!“
Лис и Ворона з сиром.
Десь то ворона та сир дістала.
Чи де пожичила, чи вкрала,
Досить, що сир у дзюбі має,
Сидить на дубі й хвостиком киває.
Лис стоіть під дубом. Сир ёму смакує…
Як би ёго зъісти — сердеgа міркує,
А далій каже до ворони:
„Пробіг я світа всі сторони,
Чував співакив, ще й яких!
А всі (сказать мені не гріх)
До тебе, кумо, и не вмились.
Такі-б співаки нам родились,
Як ти, вороно!“
Догодив
Вороні лис, и дурень птах,
Як зміг — широко, дзюб відкрив,
Хракнув: „кра!“, а сир — бабах!
Ворона з дуба ся дивила,
Як сир іі лисиця іла.
