Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/25

Цю сторінку схвалено

Щоб зле було — сказать трудно,
А все таки слухать нудно,
 Так тобі… що хоч, а спиться —
 Ёму-б, в півня ще повчиться!“


Лис и Ворона з сиром.
 

 

Десь то ворона та сир дістала.
Чи де пожичила, чи вкрала,
Досить, що сир у дзюбі має,
Сидить на дубі й хвостиком киває.
Лис стоіть під дубом. Сир ёму смакує…
Як би ёго зъісти — сердеgа міркує,
 А далій каже до ворони:
 „Пробіг я світа всі сторони,
 Чував співакив, ще й яких!
 А всі (сказать мені не гріх)
 До тебе, кумо, и не вмились.
 Такі-б співаки нам родились,
 Як ти, вороно!“
 Догодив
 Вороні лис, и дурень птах,
 Як зміг — широко, дзюб відкрив,
 Хракнув: „кра!“, а сир — бабах!
 Ворона з дуба ся дивила,
 Як сир іі лисиця іла.