А збудився — Ой! немило,
Десь те паньство ся поділо —
Я той сам Иван.
Василь, господар, трох синів мав,
Прийшлось вмерати. Всіх трох зібрав,
Тай каже: „Сини! рідниі діти!
На нашім поли гроші є скриті…
Ще мого діда, здається, дід
Закопав в землю від злих сусід.
Місця не знаю. Всюди шукайте,
Пильно, все поле, переорайте,
Як же найдете, то не сваріться,
Богом та правдов, рівно діліться.
Сказавши теє, Василь умер.
Було подзвінне. Попи співали,
Горіли свічки, як тому слід —
Три сини, батька, гарно сховали.
Й зима минула, полопавсь лід…
И жаль минувся. Всі три сини,
Перехрестившись, взялись до плуга.
Зъорали поле — грошей ні слід.
„Погано — кажуть — жартовав дід!
А ми віру дали,
Та дарма орали…“
Аж як на тім поли зродила пшениця,
Як пять мір дала кожна копиця —
„Мав — кажуть — батько розум хороший!
Тепер вже знаєм: то праця — гроші.“
