Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/21

Цю сторінку схвалено

Веселенько поспішала,
Таку собі думку мала:
„Як би я за молоко
Взяла ринський; а-б за то
 Яєць накупила.
Коли-б мені хоть пів копи,
Тоб на горі, меже снопи,
 Квочку посадила.
Вигодую всі курчатка…
За них куплю поросятка,
 А виростуть свині,
Продам іх — куплю телицю,
И на цілу околицю
 Буду gосподиня!“
Аж підскочила Маланка.
А молоко — хлюсть! зо дзбанка —
 Всеньке пъє дорога…
„Ой лишенько!“ Заплакала,
Білі ручки заломала:
 „Бідна-ж я небога!
Нема яєць, кур не буде…
Ще висьміють лихі люде,
 Стануть говорити…
А чоловік, як почує,
Ой! нізащо не дарує,
 Такі буде бити!“



Ми всі як та молодиця!
Нераз доля нам присниться:
 В сні я богач — пан.