Цю сторінку схвалено
Лучший в руках горобець — старі нам мовляють —
Чим о тіі журавлі, що ген десь літають.
Собаки и кістка.
Сірко й Рябко ідять мясце.
То пан им дав — що сторожили
И вчора злодія вхопили.
Смачненько, кожний, мясце ість,
Аж, біс му в мать! хтось кинув кість.
Гутюй! на вас, дурні — о це!…
До кісти смик! собі Рябко,
И вдух при кістці є Сірко
Хапають кість оба — деруть:
„Пускай!“ „Пусти!“ Той там, той тут.
А там Рябко — хахап! Сірка,
Сірко не дурень — на Рябка!
И рвутсь и жруться и кусають…
А о тим, дурні, и не знають,
Що вовк давно іх мясо взяв,
И в ліс, веселий, почвалав.
Дзбанок молока.
Поспішала Маланка,
В понеділок з ранка,
З молоком, на місто.
Убрала ся в чобітки
И в спідницю в квіточки,
В чорвоне намісто.
