Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/20

Цю сторінку схвалено

Лучший в руках горобець — старі нам мовляють —
Чим о тіі журавлі, що ген десь літають.


Собаки и кістка.
 

 

Сірко й Рябко ідять мясце.
То пан им дав — що сторожили
И вчора злодія вхопили.
Смачненько, кожний, мясце ість,
Аж, біс му в мать! хтось кинув кість.
Гутюй! на вас, дурні — о це!…
 До кісти смик! собі Рябко,
 И вдух при кістці є Сірко
 Хапають кість оба — деруть:
 „Пускай!“ „Пусти!“ Той там, той тут.
А там Рябко — хахап! Сірка,
Сірко не дурень — на Рябка!
И рвутсь и жруться и кусають…
А о тим, дурні, и не знають,
Що вовк давно іх мясо взяв,
И в ліс, веселий, почвалав.


Дзбанок молока.
 

 

Поспішала Маланка,
В понеділок з ранка,
 З молоком, на місто.
Убрала ся в чобітки
И в спідницю в квіточки,
 В чорвоне намісто.