Прийшов коник до йі хати,
Тай комаху став прохати:
— „Ей сусідонько! голубко!
Змилосердись, моя любко,
Пожич хліба, бо загину.
Глянь на мене, сиротину…
А весною чисто вамъ
Все, с прибутком ще, віддам.“
А комашка — хитра свашка:
„Щож ти — пита — робив в літі?“
— Виж не чули? — співав в житі!“
„Співав лише пане брате…?
Иди-ж тепер танцювяти.
Раз закинув рибяк сітку
И викинув з води плітку —
Дрібненька, срібненька… Стала ся просити:
„Дозволь мені, чоловіче, ще в воді пожити.
Лиши мене малесеньку по річці гуляти,
Щож ти будеш за наідок тепер з мене мати?…
Я маленька, та худенька — ино самі кісти,
Дармісенько твоі зуби будуть мене гризти.
Пусти-ж мене на вигоду до рідноі мати,
Будуть мене моя ненька, в ставку годувати;
Як виросту на велику та хорошу плітку —
Єй же Богу! сама влізу тогді в твою сітку…“
„А цур тобі! — рибак каже — яке мудре лихо!
Оть піди но до коробки, та поседи тихо.
