Цю сторінку схвалено
Дід и молоді парубки.
Садив яблунку дід сивенький,
А парубки з ёго сміялись:
„Чи ти дідусю молоденький?…
Ті яблуки для нас зістались,
Ми іх зъімо — тебе сховаєм…“
А дід: „Богъ зна, а ми не знаєм…“
И правду дід казав старий!
Прийшла війна: хто молодий
Потяг у поле — дід зістався,
З яблунки яблук дочекався,
А молодіі де ся діли? —
Спитай високоі могили.
Коник и комаха.
Коникови житя миле.
Співав весну, літо ціле —
Аж притягла и зима.
Оглянувсь — а тут нема:
Ні зерняток, ні листків,
Ні пахучих корінців.
„Як же-ж мені зимувати
Тя серед пустоі хати?“
А в сусідах була сваха —
Запопадлива комаха.
В неі діти неголодні,
Повні скрині, повні бодні,
А комори, як високі,
Мають хліба на три роки.
