Сторінка:Байки. Дарунок малим дітям (1864).djvu/11

Цю сторінку схвалено

Поважився… хібнувсь — на землю повалився,
Й, з великого Петра, малий Петрусё стався.


Кропива.
 

 

„Зірви, Насте, кропиву — “Коли пече, мамо! —
„Недобрим — каже мати — буває так само:
Ніхто не полюбить, здалека минає:
Будь добра и ласкава — кожний покохає. —“


Ивань.
 

 

Вігав, скакав малий Ивань,
 Аж глянь —
 И ногу геть скрутив: —
Не було-б того, моі діти,
 Як-би він тихо поседів.


Малий злодій.
 

 

Над річков, в садочку груша виростала.
На нюю Нетрусё поліз грушки красти.
Скарав Бог злодійство: грушка ся зломала,
И маленькій злодій мусів з неі спасти —
Скалічивсь, ще й до того впав по шию в воду.
Так то Бог карає за чужую шкоду.