Ця сторінка вичитана
Кволий я, але мене чарує
мудрий, радісний, ясний Анакреон:
він у жилах кров мені бунтує,
в нім життя кипить, п'янке, як сік із виногрон.
Вірш його дзвінкий — то дар природи,
темнобарве виноградове густе вино:
дні біжать, немов весняні води,
але з кожним роком все міцнішає воно.
