Ця сторінка вичитана
ЛИСТ ДО ЛАСТОВСЬКОГО
Хоч означає це нести в Атени сови,
проте пишу до вас, Вацлаве, дві-три слові
в несміливім листі.
Вже день давненько зник.
Я зачинив вікно. В кутку горить гасник,
і тінь від голови мені з стіни киває;
із чорних рямців он суворо виглядає
шерег письменників; з них кожен —
близький друг,
хоч і невиданий у вічі. Світлий круг
над ними кидає гасник. Я позираю
на нього віддаля, а потім знов до краю
стола доводиться схилитись і почать
на білім аркуші свого листа писать.
Про драми Пушкіна пишу я в нім. Не Мері,
не Фавст, не цар Борис, а Моцарт і Сальєрі
ворушать мозок мій. Тут істини нема:
Сальєрі в драмі цій засуджено дарма.
