Ця сторінка вичитана
ПУГАЧ
Загорілись кров'ю очі. Ось злітає
з темних сосон гук і сміху, й туги,
і далеко голос той лунає:
то луна відгукується вдруге.
І, лякаючись, кінця чекаєш ночі.
Все здається: встав лісун великий, —
червоніють, відбивають кров'ю очі,
не змовкає сміх, глухий і дикий.
