Ця сторінка вичитана
Теплий вечір, тихий вітер, свіжий стіг
положили мене спати на землі.
Не курить сірявий пил уздовж доріг,
в небі місяця блідий проглянув ріг,
в небі тихо зорі розцвіли.
Котяться літавців сльози огняні,
прошуміла м'яко крилами сова;
злившися з землею, бачу я в півсні,
як тремтять од вітру зорі в вишині,
чую в тиші, як росте трава.
