Ця сторінка вичитана
В єгипетській далекій стороні,
серед пісків, край голубого Ніла,
кількадесят віків стоїть могила, —
там зерна пригорошню знайшли в труні.
В тисячолітньому пробувши сні,
воно засохло, та живуща сила
збудилася і буйно позернила
стрункий і гойний колос навесні.
Це — образ твій, о, краю мій забутий!
Прокинувшись, нарешті, дух розкутий —
я вірую — удруге не засне,
а дзвінко й радісно вперед полине,
мов джерело, потужне і ясне,
що, на простір пробившись, вільно рине.
