Таков и ты, чертящий над землею
ночное небо яркою дугою,
блестящий, золотистый метеор.
Горишь ты, оплавляешься, несешься
весь в искрах огневых за кругозор,
а в глубине холодным остаешься.
…Сальері ў творчасьці усё хацеў паняць,
ва ўсім упэўніцца, усё абмеркаваць,
абдумаць спосабы, і матар'ял, і мэту,
і горача любіў сваю сьвядомасьць гэту.
У творчасьці яго раптоўнага няма:
аснова да яе — спакойная дума.
Але, але… Аднак, што шкодзіць тут натхненьню?
Прыемнае дае Сальері уражэньне.
Падобны зьнічцы ён: у іскрах над зямлёй
яна ўзразае змрок лукою залатой,
гарыць, бліскучая, уся ў агні нясецца,
а ў глыбіні сваёй халоднай астаецца.
Як бачимо, образ метеора, навіяний листом Дзебольського, повторюється у всіх трьох творах.
Близько зійшовся Багдановіч з редакцією ярославської газети «Голос», де був за постійного співробітника. У цім осередку дебатували не тільки питання культурного та літературного характеру, а й питання соціяльного характеру. Підо впливом цього знайомства у поета з'явилася тяга до соціяльних проблем: він пише такі вірші як «Мяжы», «На глухіх вулках — ноч глухая»,
- ↑ Там само, 51—52.
