любив читати завсіди напам'ять вірші Блока, Бєлого, Моравської — посвідчує А. Залатарьов — і читав завсіди дуже добре, з почуттям і разом стримано»[1].
Як бачимо, символізм російський та французький найбільше цікавив його.
Інтерес до білоруської культури за студентських років у Багдановіча значно збільшився. Він перечитав усю білоруську літературу, починаючи з Дуніна-Марцінкевіча, й уважно стежив за тодішньою білоруською журналістикою. Мета в нього була одна — опанувати рідну мову, виробити художній білоруський стиль, і до цієї мети він ішов з надзвичайною впертістю. Він прекрасно знав російську мову і міг би її використати для своєї творчости, — «але — каже його батько — він цей легкий шлях іще в дитинстві одхилив і сміливо наважився перемогти величезні труднощі, щоб опанувати рідну мову своїх предків — і опанувати так, щоб писати милозвучні вірші й збагатити цю мову новими художніми формами. До останньої мети він ішов цілком свідомо. Йому хотілося показати, що жодний розмір, жодна форма не чужі для білоруської мови. Які він труднощі перемагав на цьому шляху, свідчать його рукописи та зшитки: там стільки виписок із словників, збірників та стародруків! Який з поетів, що ввіссав білоруську мову з молоком матері, брався за цю тяжку, марудну працю? А він, слабогрудий, хворовитий, узявся. І ніс цей тягар терпеливо, уперто і для мене, і для всіх, хто був навколо, непомітно»[2].
