нів інтерес до зразків античної та західньо-европейської літератури, який у нього викликав передніше батько своєю системою позаклясового читання.
Пробувавши в гімназії, Багдановіч брав активну участь у революційному рухові. Замість білоруських книжок на якийсь час у нього на столі з'явилися Бакунін, Прудон тощо. Вій у своїй клясі навіть утворив гурток анархістів. Згодом соціяльна стихія, поруч з білорусикою, ввійшла в тематику його поетичної творчости.
Влітку майже щороку Багдановіч мандрував то на приуральські степи, то до Криму, і ці мандрівки давали йому багато нових вражінь.
Ставши абітурієнтом, Багдановіч мав намір вступити на філологічний факультет Петербурзького університету. Відомий російський учений Шахматов удався до редакції «Нашай Нівы» з проханням порадити йому юнака, який би, під його керуванням, присвятив себе вивченню білоруської мови, етнографії та історії й який би посів після цього катедру білорусознавства. «Наша Ніва» нібито порадила якраз Багдановіча, але йому довелося відмовитися від цього, бо, поперше, петербурзький клімат був несприятливий для сухотного, подруге, у старого Багдановіча не було коштів учити двох синів поза Ярославом. І Максим Багдановіч вступив до Ярославського Юридичного Ліцею, де пробув п'ять років (1911—1916).
Життя його студентське було тихе, кабінетне; це був справжній «Максім Кніжнік», що ввесь увійшов в науку та літературу. Він читав книжки із всесвітньої літератури, із слов'янської, із білорусознавства. В своїх «Матар'ялах» батько подає ті літературні імення, які найбільше цікавили
