манітні зразки народнього епосу, між іншим, білоруські казки із збірників Шейна, Романова та Багдановіча-батька. Останній пильну увагу звертав на художність прочитуваного матеріялу, намагаючись розвинути у своїх учнів-дітей естетичний смак. «Розвиткові смаку, естетичних почуттів — розповідає батько —надавалося великого значіння. Діти деклямували й виучували вірші тільки високо-художні. Поруч із цим висвітлювано засоби художньої творчости: влучні й мальовничі епітети, вдалі метафори й усі допомічні засоби художньої мови. А головне — я намагався, читаючи художні твори, викликати певний настрій, збудити співчуття, примусити тремтіти відповідні струни»[1].
Р. 1909-го Максим вступив до Нижегородської гімназії, де пробув шість років. Р. 1908-го, коли батько переїхав до Ярослава, він і собі подався до Ярославської гімназії, яку закінчив через три роки.
З гімназіяльних учителів найбільше на Багдановіча впливав А. Кабанов, білорус з походження й знавець білоруської історії. Обох їх зв'язували якраз любов до Білорущини та інтерес до білорусики. На ґрунті літературних інтересів Багдановіч близько зійшовся з В. Білоусовим, «типовим гуманістом», яв його визначає старий Багдановіч, «досконалим знавцем грецької та латинської мови й клясичної старосвітщини»[2], який разом з тим добре знав і нові европейські мови. Під керівництвом Білоусова у Багдановіча виріс і зміц-
