Сторінка:Багалій Д. І. Нарис української історіографії, т. I, Літописи, вип. 1.pdf/90

Починається київський літопис з року 1111 снемом князів на Долобському в справі походу на половців, де рішучу ролю відогравав Володимир Мономах, хоч київський стіл займав Святополк. В оповіданні про похід цікаві вказівки на Шарукань і Сукров у половецькій землі (стор. 191–193). У 1113 році вмер Святополк, і кияни послали за Володимиром Мономахом, який і зробився великим князем київським. Літописець оповідає про часи його князювання до смерти у 1126 році (стор. 198–208) — тут є тільки одно широке оповідання про перенесення мощів Бориса й Гліба в Вишгороді, — останні звістки короткі й дрібні. Далі описується коротке князювання в Київі старшого сина Мономахового Мстислава (стор. 208–212), другого сина його Ярополка (стор. 212–217), Вячеслава і Всеволода Ольговича у 1140 році (стор. 217–222); тут оповідається і про внутрішні відносини між Всеволодом і його родичами, і про боротьбу з Володимирком галицьким. Всеволод помер року 1146, а після смерти його починається боротьба за Київ між Мономаховичами (Ізяславом) і Ольговичами (Ігорем і Святославом), що в ній значну ролю одгравала Київська людність: чорні клобуки й инші підтримували Ізяслава (стор. 229–232). Про князювання Ізяслава у Київі оповідається досить широко (стор. 233–332); тут головним чином йде мова про боротьбу його з Ольговичами, з цікавими вказівками на багацтво чернигово-сіверських князів, цікава звістка про поставлення на митрополита Клима Смолятича собором руських єпископів, про вбивство Ігоря, про войни й походи, про боротьбу Ізяслава з його дядьком Юрієм Долгоруким, що на якийсь час захопив був Київ, про відносини його до дядька Вячеслава, про допомогу угрів, про відношення до Ярослава галицького. Далі оповідається про князювання в Київі Ростислава, якого посадили кияни року 1154 (стор. 324–329), Юрія (329–336), Ізяслава Давидовича (336–345); тут є звістки і про галицькі події (Ярослава і Івана Берладника), Ростислава Мстиславовича (345–364); тут є цікава звістка про повінь у Галичині (стор. 358); року 1169 у Київі сів Мстислав Ізяславич (стор. 366–373). Тут, як і в них місцях, цікаві вказівки на значіння княжих мужів-радників (князь, не погодившися з боярами, звертається до молодшої дружини — дітських і каже: „а се будуть мои бояре“), на нараду з приводу походу на половців, де згадується про Грецький, Соляний і Залозний шляхи, і згадується про половецькі вежі над р. Углою, Снопородом і Осколом, оповідається про взяття й руйнування Київа раттю Андрія Боголюбського року 1171 (за хронологією Іпатського списку). У Київі на якийсь час посадили були Гліба Юріевича — тоді на суд до київського митрополита надіслали