династії Ростислава, до мабуть вела київську літопись в сій частині; але пізнійший редактор завів і сюди серію записок і осібних повістей українських і суздальських. Так за осібні сказания, до первісної літописи не приналежні, можна уважати оповіданнє про нахід половців на „десятинний город“ Богородиці під 1172 р., про вибір печерською братиєю ігуменом Василия під 1182 р., про похід Ігоря на половців під 1185 р.; суздальське джерело виразно видко в оповіданнях про єпископа Федорця (під 1172 р.), про похід Андрія на Новгород (1172 р.), про смерть Андрія й дальші замішання в Суздальщині (1174). Серія галицьких звісток, почавши від року 1173, мабуть, також не належить до первісної літописи, а взята з якогось західно-українського джерела, так само і легенда про третій хрестоносний похід під 1190 р. Нарешті замикає київську літопись звістна вже нам похвала Рюрику з нагоди поставлення стіни в видубицькім монастирі, виголошена 1199 року; її автор, мабуть, чи не був і останнім редактором київської літописи“[1].
Тут М. Грушевський розходиться з думкою инших дослідувачів про вбивство кн. Андрія: він це оповідання вважа за суздальське, а тимчасом инші згадують тут про киянина Кузьмища. Хронологія київського зводу розходиться иноді з хронологією Лаврентівського літопису: ріжниця між ними буває на рік, два, а не то й три. В Лаврентівському літописі трапляються такі звістки про Русь-Україну, яких нема в Іпатському спискові; деякі з тих подій, які торкаються Русі-України, описані простіше і просторіше в Лаврентівському, ніж в Іпатському спискові; це, наприклад, треба сказати про смерть Володимира Мономаха і плач про нього; про деякі події суздальський літописець знав краще, ніж київський. З цього робиться висновок, хто перший мав у свойому розпорядженню список київського зводу, повніший од того, який дійшов до нас у Іпатському спискові. Київський літописець користувався галицько-волинським літописом (найкращі його оповідання завів він до свого складу), новгородським, суздальським і иншими літописами. І навпаки відомості про київські події знаходяться і в новгородському і в воскресенському літописі. Київським літописом користувалися Длуґош і Стрийковський. Густинський літопис являє з себе у відповідній частині скорочений київський звід Іпатського списку[2].
Ми вже торкалися були трохи питання про зміст київського зводу, але робили це випадково, а тепер ми зробимо систематичні, хоч і короткі, на це вказівки.
