како заступи градь свой отъ великихъ бъдъ, и гражаны своя укрѣпляемь“. Негативне відношення до Ростова и Суздаля і навпаки прихильне до Володимира виявляється з такого вислову: „здѣ городъ старый Ростовъ и Суждаль, и вси боляре, хотяще свою правду поставити, не хотяху створити правды Божья, «но како намъ любо», рекоша «такоже створимъ, Володимерь есть пригородъ нашь», противящеся Богу и Святѣй Богородицѣ и правдѣ Божьѣ, слущающе злыхъ человѣкъ развратниковъ, не хотящихъ намъ добра“. Тут-таки, з приводу цієї боротьби, наводить літописець класичну справку про віча головних і менших міст. Літописець надає цій боротьбі релігійного характеру і оповідає навіть про чудо-знамення Божої Матери: „Всеволоду же бывшю за Суждалемъ, узрѣща чюдную Матерь Божью Володимерьскую, и весь градъ и до основанья акы на вздусѣ стоящь… князю позорующю и всему полку, вси же зряще таковаго чюда, глаголаху: «княже! правъ еси, поѣди противу ему». (П. С. Р. Л., I, 160–1). Київський літописець позичив це оповідання у суздальського, де воно просторіше, але й у київському трапляються иноді такі подробиці, яких нема у суздальському. Треба додати, що це оповідання не відокремлене од инших звісток, що їх чимало подано поруч з ним, і тому його відокремлене існування більш сумнівне, ніж инших.
5) Похід Ігоря Святославича, кн. новгород-сіверського на половців 1185 року[1]. Це окреме оповідання, яке не зв'язане навіть з попереднім походом на половців Святослава, що на його він закликав і Ігоря; і той дуже хтів йти, але не встиг цього зробити (стор. 429–430); починається це оповідання, як окреме, бо Ігор називається тут унуком Ольговим; зазначається тут, що князі вийшли у вівторок 23 квітня, називаються на ймення всі князі Ольговичі, котрі вийшли в похід, і навіть Ольстин Олекан, що його прислав на поміч Ярослав, називається Прохоровим унуком. Подробиці оповідання дуже цікаві і теж вказують на сучасника і самовидця: тут ми знайдемо вказівку на гладких, ситих коней, і на небесне знамення, і на сторожів, що їх посилали розглянути степ, і на ті річки, котрі треба було переходити у брід, і на те, коли вперше стрінулися русичі з половцями (у п'ятницю в обідню пору), як Ігор ушикував свої полки (6 полків; у передньому бути стрільці од усіх останніх), і з якими промовами він звертався до своєї братії, і як перемогли половці Русь, перебили дружину й узяли в полон Ігоря, і як він проживав у половецькій землі і втік звідтіля й повернувся до свого князівства, а потім одвідав Святослава у Київі. Через увесь фактичний зміст оповідання
- ↑ Лѣт. по Ип. списку. Спб., 1871, стор. 430–438.
