з того року, з якого цей список почав одрізнятися од Лавр., кінчаючи 1419 роком.
2) Року 1843-го Археографічна Комісія видала знов 2-й том „Полн. Собр. Рус. Лѣт.“, тоб-то Іпатський список. Але до цього видання не увійшов початок Іпатського списку, який містить „Повѣсть временныхъ лѣтъ“, бо його вважали за додатковий до Лаврентівського списку, і видано тут тільки обласні київський і волинсько-галицький літописи; перший іде до 155 стор. і кінчиться 1200 роком, другий починається 1901 роком і кінчиться 1305 роком на 227 стор.
3) Та-ж таки Петерб. Археографічна Комісія видала друге й третє видання Лаврентівського літопису й друге видання Іпатського: 1) літопис за Лавр. списком, порівняним з Радз., Троїцьк. 1-м і Троїцьк. 2-м, 1872 р. (512+63 стор.); 9) 2-е видання 1897 року (212+40+63 стор.), з додатком повчення Мономаха; 3) Літопис за Іпатським списком, порівняним з Хлєбнік. і Погод.[1]. Спб., 1871 р. (616+93+28+12 стор.). Прогалини в Іпатському сп. поповнено з подібних до його, а варіянти вміщено в примітках. А що найважніше-тут цілком вміщено „Повѣсть временныхъ лѣтъ“, що її не було надруковано в першому виданню Комісії; тут вона займає 191 сторінку тексту.
Окрім цих окремих видань літописних списків „Повѣсти“ 1876 року, Л. Н. Лейбович видав зводний літопис, куди увійшли оповідання усіх літописів про руські події взагалі, а не тільки те, що було в „Повѣсти“ «Сводная лѣтопись, составленная по всѣмъ изданнымъ спискамъ лѣтописи Л. Н. Лейбовичемъ. В. 1. Повѣсть временныхъ лѣтъ. Спб. 1876, XII, 414 (на стор. 216–337 окремі статті, 339–414 покажчики). В основу покладено Лавр. список, як харатейний, старий і справний, а для варіянтів — 2 инші (є й пізніші).
Було видано „Повѣсть“ і в французькому перекладі відомого вченого Л. Леже (Chronique dite de Nestor, traduite aur le texte Slavon-russe, avec introduction et commentaire critique L. Leger, р. 1884, XXVIII, 399). Є й латинський переклад „Повѣсти“, далі чеський, польський, данський і німецький переклад.
За наших часів „Повѣсть“ видав акад. О. О. Шахматов: „Повѣсть временныхъ лѣтъ“. Томъ 1-й, вводная часть, текст, примѣчанія. Изд. Имп. Археографической Комиссин. Спб., 1916.
- ↑ «Хлѣбниковскій» список Публ. Бібл., писаний на папері уставом у другій половині XV ст. раніше належав коломенському крамареві Хлѣбникову; «Погодинскій» — писаний півуставом кінця XVI ст.
