рідко. Розглядає автор подрібно фонетику, морфологію й синтаксис та ще лексичний їхній склад.
Особливе місце займає так званий Баркулабівський літопис, який не цілком, та все-таки найбільш підходить до західньо-руських літописів і стоїть, так мовити-б, на межі поміж литовськими літописами й літописами козацькими, що до їхнього розгляду ми перейдемо в наступному розділі. Рукопис Баркулабівського літопису зберігається в Синодальній Бібліотеці. Вперше опублікував був його П. Куліш у своїх Матеріалахъ для исторіи возсоединенія Руси (т. I, стор. 45–89), а згодом, поправніше і з спеціяльною розвідкою, — проф. М. В. Довнар-Запольський (у київських Университетскихъ Извѣстіяхь тай окремою відбиткою: М. В. Довнаръ-Запольскій, Баркулабовская лѣтопись. К. 1908). Починається літопис оповіданням про берестейський сейм 1544 року. До звісток загального характеру належить ще оповідання про собор берестейський 1596 року. Инші звістки цього літопису торкаються здебільша Могилева, Орші й суміжніх волостей, серед них і Баркулабова (од цієї місцевости й літопис названо). Звістки це все дрібні, та мають вони велике значіння й інтерес. Особливо цінні звістки за дорожнечу, за голод та народні нещастя взагалі, де автор виявляє себе великим прихильником простого люду. Значіння має і той матеріял, який з'ясовує заселення країни та переселення народу у з'язку з народніми нещастями. Цікаві теж звістки про ціни на хліб та про врожай впродовж 20 років. Має значіння цей літопис уже і для історії українського козацтва, бо й за нього оповідає вже автор на кількох сторінках (10, 19, 20, 28). Автором цього літопису був священик села Баркулабова, Федір Филипович. Перші звістки літопису починаються з 1544 року, а кінчаться 1608 роком. Собор 1594 року автор описує на підставі власних споминів, бо він був на ньому особисто; можлива річ, що був він і на соборі 1596 року. Складати його автор почав після 1592 року, але не пізніш 1595–1596 р. Автор стоїть за православну віру і має в цьому напрямку вплив і на сім'ю свого патрона, кн. Соломерецького. Під 1597 роком читаємо ми такий запис: „Во великый постъ его мл. князь Богданъ, именемъ Исакий, у месте Боркулабове почалъ учитисе по руску грамоте и по кгрецку: а былъ бакаларемъ панъ Лаврентий Зизаний, человѣкъ навченый, зъ места Виленского прибавленый. А родился его мл. князь Богданъ въ року 88 (стор. 20).
