зичив із литовських літописів, що не маючи ще окремого видання цих літописів, можна було знати їхній зміст із хроніки Стрийковського. Мав він у своїх руках до 12–13–15 рукописних списків литовських літописів; він збірав їх звідусіль, звірював їх одні з одними, робив про них критичні замітки. Мав він і два стародавні літописи, але це мабуть, були тільки дві редакції одного літопису. Може в нього були редакції повніші, ніж ті, які маємо тепер ми; та, здається, таких літописів, котрі були-би невідомі тепер нам, у нього немає. Тіхоміров вичерпуюче перелічує те, що Стрийковський позичив із литовських літописів, і показує, в чому була одміна між звістками літописів і звістками Стрийковського, тоб-то в чому Стрийковський доповнював літописи. Тая частина виданого Нарбутом літопису, що оповідає за Ольгердові часи, увійшла до Стрийковського цілком. Користувався Стрийковський літописами не механічно, — він їх поширював своїми додатками, иноді він їх укорочував; власних слів історичних діячів він не наводить, а оповідає за них у третій особі, своїми словами переповідаючи їхню думку. Багато оповіданнів викладає він за польськими джерелами: за Длугошем, Мєховічем, Кромером, Ваповським. Усього в Стрийковського зроблено до 180 покликаннів на литовські літописи і при перевірці виходить, що вони в значній мірі правдиві. Стрийковський наводить уривки з литовських літописів або на те, щоб підтримати звістки тих чи инакших джерел чи щоб показати їхні помилки, або знов сам робить додатки до звісток литовських літописів. З нього компілятор дуже сумлінний, і звістки його настільки певні, наскільки певні тії джерела, котрими він користувався.
Що можна сказати про мову литовських літописів? Цьому питанню присвятив окрему розвідку акад. Е. Ф. Карський[1], використавши для неї рукопис Попова, Археографічної Комісії уривок із Збірника Авраамки. Оригінал списка Биховця чимало має українізмів, так само як і латинський список литовського літопису XVIII в. бібліотеки гр. Красінських. Гарною літературною західньо-руською мовою XV–XVI в. написаний список литовського літопису в збірнику XVI в. бібліотеки гр. Красінських. Чимало в списках литовських літописів трапляється і церковно-слов'янізмів; инколи помітно навіть бажання йти за староруськими літописами навіть в окремих висловах, як наприклад — „мы же на преднее возвратимься“ (Увар.). У списку Познанському та бібліотеки гр. Красінських навпаки чимало полонізмів, а церковно-слов'янізми зустрічаються аж надто
- ↑ Е. О. Карскій, О языкѣ такъ называемыхъ литовскихъ лѣтописей. Варшава, 1894.
