Польські історики (Смолька і Прохаска) поділяють литовські літописи короткої редакції на дві частині, що їх одну од одної відділюе „Похвала Витовту“; та Прохаска односить цю похвалу більш до першої частини, бо й справді вона більше з'язана з першою частиною, ніж із другою. Спершу короткий звід перелічує дітей Гедимінових, причому, як уже за це згадано в нас, Ольгерда названо королевим батьком, тоб-то батьком Ягайла. Далі оповідається за те, як скинуто було Евнутія і як Ольгерд зайняв Вільну, а тоді говориться за боротьбу Кейстута з Ягайлом, про те, як убито Кейстута і як Витовт утік до німців. Це ніби окреме оповідання, записане самовидцем, прихильником Кейстутовим і Витовтовим. Оцим окремим оповіданням скористувався і Длуґош, позичивши його з литовського літопису (за його часів воно, очевидячки, ходило як окреме оповідання). Це оповідання про Витовтову боротьбу з Ягайлом перекладено було на латинську мову під заголовком: „Origo regis Jageylo et Wytholdi ducum Lithuaniae“ — його знайшов Прохаска у литовській метриці в Москві. Далі, за цим оповіданням, іде в літописі низка звісток про охрещення Ягайла, про те, як одружився він з Ядвигою, про напади смоленського князя Святослава на Литву; подробиці цих нападів записано в таборі литовському з великим обуренням проти смольнян, що називаються тут „свѣрипие звѣрие“ (стор. 78). Далі знову йде оповідання про Витовта та про його боротьбу із Скиргайлом (воно теж складене Витовтовим прихильником), далі про шлюб дочки Витовтової з великим князем московським Василієм Дмитровичем, та й про инші події з життя Витовтового. Про січу над рікою Ворсклом маємо окреме оповідання. Дальші короткі звістки, що торкаються південно-західньої Русі та Смоленська, мабуть складач позичив з якихось инакших джерел вони, здається, йому самому не належать. Це звістки: про Тохтамиша, про Витовтові напади на Смоленськ, про поставлення Григорія Цамблака митрополитом (звістки ці є й по инших літописах та літописних збірниках). Далі йде знову окреме оповідання про Поділля[1], написане вже після Витовтової смерти. Таким самим відокремленим оповіданням вважати треба і оповідання про луцький, з'їзд та „Похвалу Витовту“. Автор похвали каже за себе: „хочю вамь поведати о великомь князи Александри зовемомь Витовъти… хощю вамь азь прведати о славномь томь государи (стор.
- ↑ За таке окреме оповідання вважає його Смолька, та Прохаска з цією думкою не погоджується; він вказує на те, що в цьому оповіданні точна хронологія та ще на те, що в Познанському спискові звістки про Поділля злиті з першою частиною літопису і не одділені від неї вставками. На думку Тіхомірова ці аргументи не переконуючі.
