йде „Предмова до чителника“, написана Лосицьким, де ми читаємо: „…авторове Кройники сей Российское любо были людми смертелными и знали запѣвне, же смертію закрочити мусять, прирожоною милостію противко отчизны своеи зняты будучи, прагнулы того, абы и по ихъ зеистю послѣднему роду не были прошлые рѣчи, а мяновите народови Россійскому скритые: що описали и свѣту ясне выразили…“, а далі „…кождому чоловѣкови читанье гисторый есть барзо потребно: бо кгды бы не описано и свѣту не подано, зараз бы зъ тѣломъ безъ вѣсти все сходило въ землю, и люде бы якъ у тмѣ будучи не вѣдали, що ся прошлыхъ вѣковъ дѣяло. Которую Кройнику прочитавши, можешъ подати до увѣдомленя и прочіимъ потребуючимъ юнѣйшимъ…“
Починається густинський літопис оповіданням про Кия, про будування Київа, про варягів і хазарів, про Рюрика, що од нього літопис починає історію великого князівства руського. Далі йде огляд історії Русі й Київа за порядком князюваннів. Оповідаючи за часи Володимира старого, автор згадує за 5 хрещеннів Русі. Та особливого набуває значіння густинський літопис з половини XIII в. (з 1243 року), бо перелічує він київських князів за цих часів і взагалі зупиняється на подіях південної Русі та її сусідів. За XIV-й вік називає літопис отаких князів: Станислава, Скиргайла, Івана Борисовича (стор. 348–352). Знаходимо ми тут і київські, волинські тай подільські записи за XV вік (про Свидригайла, Симеона Олельковича, то що — стор. 353–362). Цікаво, що оповідаючи за утворення вел. кн. московського, літописець каже: „паки начатъ въ Киевѣ княжити Іоанъ Даниловичъ Калита, внукъ Ярослава“ (стор. 348). Оповівши за смерть вел. кн. московського Івана III, автор подає докладні подробиці (що їх не подає ні один старий літопис) про теє ганебне и болюче самопониження, з яким великий князь мусів зустрічати ханових послів. Великий князь мусів виходити на зустріч послові цілу милю пішки і піднести йому шклянку кумису. А бува часом кумис проллється на вбрання хановому послові, то князь мусів його вилизати сам (стор. 364). Та Іван III занехав звичай за намовою жінки своєї Анни (а не Софії) Палеолог. Цікаве оповідання про реставрацію київо-печерської лаври кн. Симеоном Олельковичем (стор. 358). Густинський літопис подав цікаві звістки про події цих часів на Україні, в Литві, Польщі, про їхні внутрішні заколоти і напади зовнішніх ворогів: татарів, волохів, далі про суперечки в церковній єрархії у зв'язку з поширенням унії. Користуючися західніми джерелами, автор літопису оповідає й за події в західній Европі (про пап, про Гуса, про Лютера). Цікава його звістка
