Четверта частина літопису — це манастирський супрасльський запис.
Що-до автора цього літопису, то це, здається, був чернець, бо покликається він звичайно при всіх подіях на святе письмо. Зредаговано цілий літопис, на думку Ю. Тиховсккого, не в Київі, не на Волині, тай узагалі не на Вкраїні, як гадав був видавець цього літопису, кн. Оболенський, а мабуть, у Смоленську. Мова літопису має білоруські особливості.
Густинський літопис названий так од імення густинського манастиря, що й нині ще є на Полтавщині, недалечко од Прилук. Рукопис цього літопису належить московському Обществу Исторіи и Древностей Россійскихъ. Переписав його, 1670 року, єромонах Мих. Павл. Лосицький, за благословенням ігумена Авксентія Якимовича, що стояв на чолі густинського манастиря од 1665 до 1696 року. Надруковано було його в додатку до Іпатського списку, виданого Археографічною Комісією (П. С. Р. Л., т. II, стор. 231–373). Міститься цей літопис у збірникові, де знаходимо: Лѣтописець о нашемъ Россійскомь народѣ, літопис про початок густинського манастиря, документи на нерухоме майно манастиря, видані йому кн. Вишневецьким, тестаменти ігуменів цього манастиря, листи Ісаї Копинського, послання Лазаря Барановича, оповідання за Михайлівський манастир, про події в густинському манастирі, то що. Літопису цього є декілька списків. Один, як ми вже згадували, заготовлений був для густинського манастиря (це найпоправніший список). Другий список належить мгарському лубенському манастиреві (вміщений він у збірнику, де є статті із старого літопису та оповідання про Бориса й Гліба), а один ще є в Московскомъ Главномъ Архивѣ Министерства Иностранныхъ Дѣлъ. Обидва ці списки використані в друкованому виданні як варіянти головного густинського списку, і обидва вони належать до половини XVII віку. Самий оригінал складений був, мабуть, раніше, бо найпізніші звістки його належать до кінця XVI віку, і тільки реєстр московських патріярхів захоплює часи Нікона та його наступника Іоасафа; та реєстр цей міг бути дописаний пізніше.
Літопис має просторенький заголовок:, що починається так: Кройника, которая начинается отъ потопу первого міра… таже и о початку Славенского Россійского народу… и о великомъ княженіи Кіевскомъ… Списася сія кройника въ Малой Россіи, въ монастырю святой Живоначальной Троици… Густынскомь, Прилуцкомъ, за благословеніемъ… отца Авксентія Іоакимовича, игумена моей же святой обители, року 1670, мѣсяця августа 2 дня“. Далі
