Такі невеличкі дійшли до нас уривки із переяславських записів, що колись може становили й окремий місцевий літопис.
Ще більше, ніж за переяславську, зберіглося звісток і в Іпатському та й по инших списках за землю чернигово-сіверську. Уривки ції свідчать за те, що і в Чернигові і в Новгород-Сіверську велися місцеві записи. Чернигово-сіверська земля славилася своєю освітою: там була ціла низка видатних письменників, починаючи із князів Святослава (йому присвячено було збірник), Володимира Мономаха, Миколи Святоші, — і кінчаючи ігуменом Данилом (паломником), автором „Слова о полку Игоревѣ“ та автором „Слова о князѣхъ“, що вони, як зараз гадають, родом були мабуть із чернигово-сіверської землі. Не дивниця, що тут міг вестися і місцевий чернигівський літопис. Акад. В. С. Іконніков, на підставі і своїх власних спостереженнів і дослідів инших учених (Бестужева-Рюміна, Костомарова, Шахматова) збірав цілу низку вказівок на всі тії записи, що повинні були повстати на Чернигівщині і потім увійшли до Іпатського списку: і до першої частини його (до „Повѣсти“) і до другої — до київського зводу. Почалися вони ще за Мстислава Володимировича — як збудував він Спасопреображенський собор. До звісток цих належать записи про будування місцевих церков і манастирів, про народження, смерть і похорони місцевих князів і єпископів, про зайняття столів по чернигово-сіверській землі, про взаємовідносини поміж чернигово-сіверськими князями та їхніми сусідами; про вбивство Ігоря Ольговича в 1147 році є ціле оповідання, в якому сказано, що був він „добрый поборникъ отечьства своего“ (стор. 249); є запис про перенесення мощів Ігоревих до Чернигова; в оповіданні про боротьбу Ізяслава з Святославом Ольговичем деякі звістки взято з місцевих чернигівських записів; є чимало й инакших записів з того-таки джерела — всі їх перелічено в акад. В. С. Іконнікова[1]. З цього-таки джерела — з місцевого літопису — взяли деякі звістки, що торкаються чернигово-сіверської землі, і инші літописні списки та зводи. Гадають, що чернигово-сіверський літопис вівся і в XIII в., і звідтіля, наприклад, узято було оповідання про осаду Батиєм Чернигова й Козельська та про смерть чернигівського князя Михайла, замученого в орді татарами. Останнє оповідання з чернигово-сіверських записів, яке попало до ріжних зводів, — це було оповідання за курське князівство 1283–1284 р.р.
- ↑ Опытъ…, т. II, кн. I, стор. 494–496.
