литовського князя Мендовга і Войшелка (стор. 567–569). За смерть князя Данила оповідається під 1264-м роком; тут-таки подано й коротку характеристику його, де порівняно його з Соломоном („сей же Данило бяшеть вторый по Соломонѣ“ — стор. 570). Отут і кінчиться перша (галицька) частина літопису. У другій частині оповідання торкається головним чином волинських подій. Тут знову на перше місце виступають польсько-українсько-литовські відносини. Під роком 1272-м наводить літописець звістку, що в Володимирі по смерти Василька, почав князювати син його Володимир, „правдолюбьемь светяся ко всей своей братьи, и к бояромъ и ко простымъ людемь“ (стор. 574), а Лев почав князювати в Галичі і в Холмі після брата свого Шварна (стор. 574). Найбільше уваги присвячує тепер літописець Володимирові волинському, а там знову багато звісток про відносини до Литви, до Польщі та до татарів; цікаве оповідання про Ногаїв та Телебугів похід на угрів і ляхів (ст. 575–589). Цікаві подробиці про хворобу Володимира та його умову з Мстиславом та відносини його з поляками (стор. 591–599) і взагалі подробиці про його вдачу, то що (стор. 599–610). З року 1289-го починається оповідання про князювання в Володимирі Володимирового брата Мстислава; оповідання це має навіть окремий заголовок — „Начало княжения в Володимерѣ Мьстислава великаго князя“ (стор. 610); відношення літописця до нього теж досить прихильне — і йому вміщено тут (стор. 613) похвалу; всього в літописі присвячено йому 6¼ сторінок; є оповідання про похід князя Льва Даниловича до Польщі на підмогу Болеславові (стор. 615–616). Кінчиться літопис двома звістками про смерть пінського князя Юрія Володимировича та степанського князя Івана Глібовича (стор. 616).
Инших окремих україно-руських літописів не заховалося. Та є вказівки, що вони були, ба навіть уривки з них дійшли до нас і в Іпатському спискові і по инших зводах і збірниках. Велися літописні записи в Переяславі — вони увійшли потім до Іпатського списку. Такого, наприклад, місцевого походження будуть записи про будівничу діяльність у Переяславі м. Єфрема, про прихід до Переяслава, до Володимира Мономаха половецьких послів, про Святополкового післанця Славяту, далі — коротенькі записи про діяльність Мономаха в Переяславі та про події за його часів; оповідаючи за боротьбу Всеволода Ольговича з Андрієм переяславським, літописець каже, що Андрієвичам бог допоміг. Під 1187 роком вмістив літописець похвалу переяславському князеві Володимирові Глібовичеві, що кінчиться словами: „о немже Украйна много постона“ (стор. 439).
