те, що „придоша лодья из Олешья, и приѣхаша в нихъ на Днѣстръ, и насытищася рыбъ и вина“ (стор. 491).
У першій частині літопису знаходимо ми двоє окремих широких оповідань — про січу над Калкою та про Батиїв напад, а в другій — одно: про смерть Володимира Васильковича. Перше оповідання мас навіть окремий заголовок: „Алецское побоище“ (стор. 495–497). Автор його був сучасник і самовидець походу на р. Калку, бо каже він за себе: „вся намъ по суху же Днѣпръ перешедшимъ“ і точно визначує дні переходів. К. Н. Бестужев-Рюмін висловив був гадку, що це міг бути волинець чи галичанин, бо запобігає він ласки у Данила: оповівши за Данилову хоробрість у січі, де його було й поранено, літописець додає: „бѣ бо дерзъ и храборъ, отъ главы и до ногу его не бѣ на немь порока“ (стор. 497). Оцеє оповідання увійшло і до инших літописів, до инших списків. З 1227-го року починаються звістки за війни, походи, про ті важкі часи, які довелося переживати Данилові й Василькові; з 1230 року оповідає літописець „многий мятежь, великия льсти, бещисленыя рати“ (стор. 508–518). Оповідання про напад Батиїв має теж окремий заголовок — „Побоище Батыево“, оповідається тут і за зруйнування Київа у 1240 році (стор. 518–521, 522–523) і галицько-волинської землі (523–524). А боярство галицьке, як і раніш, не корилося князеві Данилові, вони називали його князем; а всю землю держали сами. „Доброслав(ъ) же вокняжилъся бѣ и Судьичь, поповъ внукъ, и грабяше всю землю, и въшедъ во Бакоту все Понизье прия, безъ княжа повеления; Григорья же Васильевичь собѣ горную страну Перемышльскую мышляше одержати; и бысть мятежь великъ в землѣ и грабежь отъ нихъ“ (стор. 525). Цікаві звістки про боротьбу Данила з болоховськими князями, бо там перелічуються їхні міста: „Деревичь, Губинъ и Кобудъ, Кудинъ, Городѣць, Божьскый, Дядьковъ“ (стор. 526); коротко оповідається за смерть князя Михайла чернигівського, замученого в орді од татар (стор. 528–529). Частенько трапляються звістки про походи на Литву та про відносини до Литви (стор. 530–531), про боротьбу з ляхами (стор. 531–535); особливо цікаве оповідання про похід на ятвязьку землю під р. 1256 (стор. 551–554) тай инші. Є цікаве оповідання про мандрівку князя Данила до орди до Батия (стор. 535–537), цікаве й оповідання, як папа прислав Данилові корону, вінця та скипетра (стор. 548–549), цікава згадка про лови Данилові (рогатиною убив він трьох кабанів — стор. 550), далі згадка про тії данини, які давали ятвяги (чорні куни й біле срібло), та про литовських богів (стор. 554–556), згадка про татарський напад Куремси (стор. 557–558), напад Бурундая (стор. 560–561, 562–565), про вбивство
