Сторінка:Багалій Д. І. Нарис української історіографії, т. I, Літописи, вип. 1.pdf/100

Складач галицько-волинського літопису це була людина досить освічена і начитана у пам'ятниках письменства. В першій частині він покликається на св. письмо, кажучи про полонення міст, коли „бояринъ боярина плѣнивше, смердъ смерда, градъ града, якоже не остатися ни единой вси не плѣненѣ“, він додає: „еже притъчею глаголють Книги: не оставлешюся камень на камени“ (стор. 494); під роком 1226 автор літопису скористувався висловом св. письма про Каїна, щоб на підставі його скласти прокляття „льстивому бояринові Жирославові. І вийшло дуже картинно і яскраво: „Князю же (Метиславу) обличившю Жирослава, изгна и отъ себе. Якоже изгна Богъ Каина отъ лица своего, рекы: проклятъ ты буди, стоня и трясыся на земли, якоже раздвиже земля уста своя прияти кровь брата твоего; якоже и Жирославъ разъдвіже уста своя на господина своего: да не будеть ему пристанъка во всихъ земляхъ, в Рускихъ и во Угорьскихъ, и ни в ких(ъ) же странахъ, да ходить шатаяся во странахъ, желание брашна да будеть ему, вина же и олу поскуду да будеть му, и да будеть дворъ его пустъ, и в селѣ его не будеть живущаго“ (стор. 499); в оповіданню про співця Митусу, що через гордощі не хтів служити кн. Данилові, автор од себе додає: яко же рече Приточникъ буесть дому твоего скрушиться, бобръ и волкъ и язвѣць снѣдяться“ (стор. 528); в оповіданню про перемогу галицьких князів над гордими ятвягами автор додає: „якоже пишеть во Книгахъ: нѣсть въ силѣ брань, но в Бозѣ стоить побѣда“ (стор. 552). Виходить, що літописець користується, і дуже вміло, текстами св. письма, з літературною метою. Автор знав хронограф І. Малали в болгарському перекладі, зробленому свящ. Григорієм за царя Симеона. Малала оповідає, що од поводі річки Скирти була затоплена Едеса і що там потім знайдено було камінь з отаким написом: Σκίρτος ποταμὸς σκιρτήσει κακὰ σκιρτήματα πολίταις. Наш літописець скористувався цим епізодом, оповідаючи за боротьбу Данила Романовича з угорським королем Белою, який хтів захопити Галич, і через посла переказував, нехай, мовляв, не уповає ваш Данило на господа; дружинники Бели, одступаючи від Галича, падали в річку Дністер: до цього літописець додає: „Скыртъ рѣка злу игру сыгра гражаномъ, тако и Днѣстръ злу игру сыгра Угромъ“ (стор. 507–508). Перша половина фрази це переклад наведеної вище фрази І. Малали. Під роком 1254 автор покликається, на хронографи взагалі і на Євсевія, що склав „χρονικὸς κανὼν“, де викладаються події з часів Авраама (стор. 544); під роком 1233 він покликається ще на Гомера, кажучи про лесть: „о лесть зла есть! якоже Омиръ пишеть, до обличенья сладка есть, обличѣна же зла есть, кто в нѣй ходить, конѣць