його родичі були справді таки великими хапугами — він усі свої сили, талан та завзяття направив на те, щоб збільшити яко мога і правдою і неправдою свої маєтности. І у сім він наближався до тіх старшин лівобережної України, життєпис котрих дав нам покійний О. М. Лазаревській на підставі архівних джерел у своїх розвідках „Люди старої Малоросії“. Завзяття у сьому ділі Охтирського полкового не міг спинити ніхто, бо у Слобідчині не було навіть гетьманської влади (хоча вона і у Гетьманщині не була перешкодою для тамошніх старшин), а Білгородського воєводу Перекрестов міг склонити до себе покірливостью (і справді той був до його дуже прихильний), а приказних подарунками, козацьке ж товариство, як ми бачили, не уміло розібратися у тім, що то була за людина Перекрестов. Батько Івана Перекрестова був таким же переселенцем з Правобережья, як і иньші козаки. В документах згадується, про „черкашенина“ Івана Яковлевича Перекрестова, а се призвище свідчить, що він був хрещений єврей. Син його Іван почав козацьку службу ще за царя Олексія і служив і при Ѳеодору Олексієвичу. У 1681 році ми бачимо його вже Охтирським полковником. Царська жалованна грамота 1686 року затверджує його знову на Охтирському полковництву, по вибору усіх полчан, і малює його завзяту військову працю. Іван Перекрестов приймав участь з своїми козаками у Кримських походах кн. В. В. Голіцина, де його було ранено. Приймав він участь і у боротьбі зі Шведами. Царь Петро в нагороду за се зробив сина його Данила помішником батькові у полкових справах, для того, щоб поставити його потім Охтирським полковником на батьківське місце.
Але вийшло зовсім инакше: за якусь провинність царь Петр у 1704 р. скинув його з посади, а усі величезні його маєтности відібрані були від нього у казну. У 1714 р. вин жив у свойому невеличкому хуторі; у 1721 році почалося діло про розпродання Перекрестовських маєтностей і його самого витребовали по якихсь справах у Архангельск, хоча він лежав на смертним ліжкові, а на дорозі і вмер. Унук Івана Івановича оженився на удові Осиповой, разбогатів і виступів навіть супротивником Кондратьева на Сумське полковництво. Виходить так, що Перекрестови дивилися на Охтирське полковництво немов на свій нащадок. Кондратьеви такечкиж дивилися на Сумське полковництво і мали на се більше права, ніж Перекрестови. Полковництво там займав Гар. Кондратьев, за ним його сини (Григорій, Роман і Ондрій), унук Іван, син Ондрія, котрий правив полком до смерти своєї у 1728 р. Ми бачили вже, яка боротьба вибухла між представниками сих обох полковничих родів. Сю боротьбу двох родів за полковництво гарно малюють
