Острогожьскому полку, до населення збільшувалося переважно у половині XVIII ст. Із Слободських полків або через Слободськи полки переселеньці йшли далі й розселялися по деяких чисто російских місцях: на Дін, на Царицинську линію, в Оренбург. А іще раніше з XVI ст. вони, як ми знаємо, приходили в московські українні городи Курскої, Бєлгородської та Воронежськоі країні, у Орловский та Тамбовский краї. Там більш усього попи селилися на поміщицькіх землях. У другій половині XVIII ст. дуже багацько народу з України стало виходити в степи Воронежчини та на Дін, куди йшли навіть козаки і підпомошники. Підмовлили їх туди йти ті піддані, що жили у старшин-поміщиків на Дону — по юртах та по хуторах; воші казали, що живеться їм гарно, ніяких видатків та тяжарів вони там не несуть. У 1763 р. на Дону переписано було 20.000 душ таких підданих, котрі платили семигривенний подушний оклад не стративши права вільного перехода (до 1796 р.). Були українці на Дону і серед Донських козаків: у 1793 р. їх було 1591 чол. на 30476 козаків. У 1731 р. українці з Дону почали переходити на Царицинську линію — од Царицина вверх по Волзі, Іловлі, Медведиці та Хопру. Їм одводили землі, давали жалуваннє, а вони повинні були держати каравули та чати. Почали закликати слободсько-українських поселенців і в Оренбурзьку губ. Щоб не зменьшувати народа в слободській Україні, вийшла заборона виходити козакам та підпомошникам та охотникам із цієї країни та комплектовати сербські роти або поселятися на землях сербськіх охвицерів. Із цього видко, що після заселення Слобожанщини починалося вже й виселення народу цієї країни за її межи, де були вільні безлюдні землі і мало народа. Сей наплив та відплив населення істнував не тільки в Слобожанщині, але і по иньших місцях України і усієї Росії.
