середніх, коли не багатих: значить, що бідних на худобу було 34%, а середніх і богатих — 66%. Безкінних було тільки два семейства, а може тільки 2 чоловіка, коли вони не мали семейств. 15 семейств не мали худоби, але вони або не змогли привесті її з собою, або можливо роспродали або залишили дома, або загубили ії в дорозі, бо треба пом'ятати, з якою труднотою приходилося переселятися в далеку Слобожанщину і як небезпешно було в дорозі від татар та розбишак. І ще добре що вони йшли великим табором, цілим полком, а то іх також ограбувалиб, як оточеньців і черниць Густинського та Ладинського манастирів. Острогожськ заснувався не-за Білгородською линією, а на самій линії і через те він, як і увесь полк, мав більший зв'язок з російськими містами і урядом, ніж иньші полки, котрі поселилися за линією, на справжньому дикому полю, як, наприклад, Сумський або Харьківський.
У томуж 1652 р. як і Острогожськ було засноване і місто Суми. У 1653 р. вже була збудована під приводом воєводи Арсенєва кріпость Суми на Суминому городищі. Будовали її самі українці, котрі прийшли сюди з своім осадчим Герасимом Кодратєвим. Нові переселенці, як писав сам воєвода, поселилися на дикому шляховому полі, куди раніш приходили татари і плюндрували Путивль, Рильск та иньши великоросійські міста. Прийшли вони сюди із ріжних місць України. Вабили їх до себе вільні грунти, лани і особливо ліси, де було багацько усякого звіря, дикоі бджоли і легко було гнати дьоготь та смолу. Ловецьтвом, бджільницьтвом займалися тут путивльскі севрюки та бортники, які й не хотіли допустити до сього українців. Але воєвода вступився за українців, оповівши, що вони гонять дьоготь не в Путивльских лісах, а у дикому полі в дібровах в 5, 6, 10 верстах од свого тільки що збудованого міста Сум і що краще буде як вони отдаватимуть чинши у царську казну, а не Путивльцям, як се робилося доси. Воєвода вже взяв з українських ватаг 17 бочок дьогтю. У новому місті Сумах ніяких прибутків у нього не було, а трати дуже пильні: треба було купити заліза і за для соборної церкви, і для иньших казенних будівель. Кривди и образи од сього Путивльцям, писав він, не буде ніякої тому, що і тепер вони мають великий здобуток з бортних дерев та пасік (деякі мали по 500 вуликів пчіл) та по 100 карбованців кожний має з рибальства та ловецьтва — бьють дуже багато куниць, лисиць, вовків, медведів, лосів, диких кабанів. Воєвода додавав до сього, що Сумчане прохають віддати їм у чинш Гирлинську царську вотчину на р. Пслі, за котру вони платитимуть у двічи або у тричі дорожче, ніж Путивльці. Справді, як побачимо далі, Сумчане дуже широко розвинули свою промислову діяльність.
