жили не з землі, а з торговлі та промислів. Значить спеціального межування дрібних старозаїмочних земельних участків зроблено не було, бо зробити того не було ніякої спромоги у тодішніх адміністраторів. Центральний уряд хоч і розумів, що землеволодіння у Слобожанщині не схоже з однодворческим четвертним, але приклав до розмежування однакові правила.
У 1769 році була одчинена у з'вязку з земельною реформою у Слободсько-українській губ. межова контора і в указі про се заявлялося всенародно: „у слободсько-українській губ. є чимало пустопорожніх державних земель. Переселенці присвоїли собі з них по старому звичаю стільки займанщин, що не могли навіть розробляти їх, а окрім того ще й поширяли сі свої заїмки, стісняючи козаків в одбуванню козачої служби. Через се уряд видав комисарську інструкцію, де було велено зробити розмежування, щоб кожний знав свій наділ або заїмку, лишок повернув і мав свою земельну дачу по правильних кріпостних актах і указах так, як і великоросіяне. А щоб межування йшло скорійше, дана була рада земельним власникам, що хто хоче залишити за собою свої займанщини, мусить по добрій своїй волі, без суперечок розвестися у землях з своїми сусідами. А коли всеж таки великі суперечкі заводили навіть ті, у котрих були лишки земель, то для таких одчиняється у Харькові межова контора, котра буде межувати землі по полюбовній згоді сусідів; хто полюбовно з сусідами розведеться у землях, за тим залишиться його земельний лишок, а хто заведе суперечку про землі, про котрі до 1763 року скарг не було, у того будуть його землі виміряти і увесь лишок одберуть; теж саме буде робитися і з тими, хто у строк не роспочне полюбовного розводу землі. У слободсько-українській губ. володіння землею не таке, як у Великоросії, бо більша частина земельних власників мають землі не по законних кріпостних актах, без визначення міри, а тільки по своїх заїмках, котрі вони потім ще більше поширили. І ось коли громада, маючи лишки, не розведеться по добрій волі до прибуття землемірів, тоді на долю кожного мусить залишитися земля без лишку, тількі у пропорції по 15 десятин на кожну людину мужського пола.
І ми маємо справді зразки такого полюбовного розділу (наприклад, Мерехвянського обчества 1777 року, Краснополья 1781 року). Як проходило генеральне межування, про се нам свідчить генеральне межування г. Охтирки. Воно було зроблено у 1769 році, значить тоді, як у Харьківі була вже одчинена межева контора. Землі Охтирських мешканців були обмежовані осібно у кожного, а земля війскових
